Ребел. Від німецького електрика — до українського солдата

Він приїхав допомагати цивільним. А потім взяв до рук зброю

Для німецького добровольця з позивним “Ребел” — Бунтар — шлях до України розпочався не з військової служби, а зі спілкування з українцями. Працюючи в Німеччині разом з українськими колегами, а згодом викладаючи англійську та німецьку українським студентам, він дедалі більше дізнавався про війну та людей, чиє життя вона змінила. Спочатку Ребел приїхав до України, щоб допомагати цивільним. Однак, почувши їхні історії, згодом вирішив сам стати до лав тих, хто їх захищає.

Сьогодні Ребел служить у Силах оборони України та працює у підрозділі безпілотних систем. Тут його цивільний досвід механіка й електрика знайшов нове застосування. В інтерв’ю він розповідає про реакцію родини на його рішення, військову підготовку, яка зробила його фізично та психологічно сильнішим, плани продовжити службу та чому, на його думку, Німеччина має активніше підтримувати Україну.

Приїзд в Україну

Батьки, дружина та двоє дітей Ребела живуть у Німеччині. Спочатку родина не підтримала його рішення вирушити в Україну. Однак він багато з ними розмовляв, пояснював, чому приїхав і чим тут займається, і з часом близькі прийняли його вибір.

На рішення Ребела приїхати в Україну значною мірою вплинули українці, з якими він працював у Німеччині в електротехнічній компанії:

“Вони багато розповідали мені про країну, проблеми та війну, і я хотів допомогти людям”.

До приїзду в Україну Ребел не мав військового досвіду. Спочатку він планував допомагати цивільним і навіть працював у школі, де викладав англійську та німецьку мови студентам, які хотіли вступити на навчання до Німеччини.

Постійне спілкування з українцями та їхні розповіді про пережите поступово змінили його погляд на власну роль:

“Тоді я багато спілкувався з цивільними людьми тут і чув їхні історії. І зрештою захотів бути на їхньому боці та боротися за них”.

Підготовка

Для Ребела військова підготовка стала важливою не лише для фізичного загартування, а й для зміцнення психологічної витривалості. Він вважає, що тренування допомогли йому стати сильнішим і краще підготуватися до служби на передовій.

Водночас Ребел вважає, що майбутнім добровольцям не обов’язково мати за плечима серйозну військову підготовку ще до приїзду в Україну. На його думку, найважливіше — бути в хорошій фізичній формі:

“Не потрібно багато, щоб приїхати сюди. Найважливіше — мати хоча б базовий рівень фізичної підготовки”.

Як війна його змінила

Служба у війську вже встигла суттєво вплинути на Ребела — як фізично, так і морально. За його словами, війна зробила його дисциплінованішим і сильнішим, а з часом він по-справжньому звик до ролі військовослужбовця:

“Мені подобається бути солдатом”.

Плани на майбутнє

Після завершення нинішнього контракту Ребел планує продовжити службу. Він хоче й надалі залишатися в Україні, водночас не втрачаючи зв’язку зі своєю родиною в Німеччині:

“Мені подобається залишатися тут. Іноді я повертатимусь до Німеччини до своєї родини, але хочу залишатися тут”.

Послання німцям

Багато чим пожертвувавши заради України та свободи Європи, Ребел звертається до своїх співвітчизників у Німеччині із закликом активніше підтримувати Україну:

“Ви маєте більше підтримувати Україну — військово, зброєю, а також фінансово”.

Послання ворогу

Коли німецького добровольця запитали, що б він сказав противнику, який може побачити це інтерв’ю, він відповів коротко й упевнено:

“Що я можу сказати? Побачимося. На передовій”.

Текст: Дмитро Толкачов

Інтерв’ю: Євген Малієнко

Відео: Олександр Лось

Монтаж: Олександр Беккер