Австралієць з українським корінням — бойовий медик 92-ї бригади
Макс — австралієць українського походження, який приїхав до країни своїх предків на сімейний відпочинок у 2021 році. До цього він працював медбратом у лікарні в Австралії. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вирішив залишитися й використати свій медичний досвід, аби допомагати українським військовим.
Сьогодні Макс — бойовий медик і керівник групи медеваку у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. За роки служби він пройшов різні ділянки східного фронту, пережив втрати побратимів і не раз застосовував свої медичні навики, щоб рятувати життя.
Його історія — про рішення залишитися, адаптацію до війни та роботу, у якій кожна врятована людина має значення.
Поклик роду
Його сім’я емігрувала з України до Австралії понад 20 років тому, коли Макс був ще дитиною. Фактично все своє свідоме життя він провів в Австралії. Однак, як він говорить:
“Тебе все одно тягне до місця, де твоє коріння. Зрештою, мій шлях привів мене сюди.”
У 2021 році він приїхав в Україну на відпочинок разом із усією родиною. Ця поїздка мала бути звичайною сімейною відпусткою до краю, з якого походить його рід. Але у 2022 році, коли Макс мав уже повертатися до Австралії, почалася повномасштабна війна:
“Це було шокуюче. Багато людей тікали з країни. Мало хто знав, що робити. Деякі з найхоробріших одразу вступили до лав Збройних Сил. На жаль, багатьох з них уже немає серед живих.”
На той момент родина перебувала у прифронтовому регіоні на сході України. Дороги були заблоковані, російські війська насувалися. Тож варіантів було небагато — або втікати, або залишатися. Макс захотів залишитися:
“Я вирішив не сидіти склавши руки, а щось робити. Зробити свій внесок. Долучитися до боротьби, так би мовити, і протистояти росіянам найкращим чином, як тільки міг.”
Перший досвід у війську
До цього Макс ніколи не служив у війську. Коли він прийшов до центру комплектування, його запитали про освіту та професійний досвід:
“Я розповів, що маю вищу освіту, здобуту за кордоном, а також працював у медичній сфері. Вони були цим дуже зацікавлені. Тож мене призначили на медичну посаду, щоб я лікував поранених і проводив навчання для новобранців.”
Для людини без військового досвіду перехід до реальної війни був різким:
“Я бачив, як людей підстрелюють, убивають і кидають туди-сюди, лише у фільмах. А коли справа доходить до реального життя, ти на собі відчуваєш ударну хвилю від вибухів, а навколо тебе ворог, який хоче тебе вбити”.
Втім, поступово бойова реальність стала для нього звичною. Приблизно через місяць після вступу до війська Макс уже значно впевненіше почувався в новому середовищі:
“Це було нелегке навчання, але допомогли гумор і кілька справді хороших друзів”.
Бригада
Сьогодні Макс — військовослужбовець 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Спочатку він служив як бойовий медик, а зараз керує медичною евакуаційною групою. Втім до 92-ї бригади Макс потрапив не одразу:
“Не я вибрав 92-гу — 92-га вибрала мене.”
На той момент Макс служив у іншому підрозділі. Туди приїхав рекрутер 92-ї й запитав про його освіту та фах. Коли Макс розповів про свій досвід, той здивовано відповів:
“Що ти, в біса, тут робиш?”
Уже приблизно за тиждень Макс був у новому підрозділі. Ще через два дні його разом із побратимами відправили в район Бахмута:
“Саме з того моменту почалася моя справжня подорож на передовій.”
Від Бахмута до Запоріжжя
Бойовий досвід Макса охоплює значну частину східного фронту — фактично всю Донецьку область, північ Харківської області та напрямок аж до Запоріжжя.
За цей час Макс побачив і те, що називає одним із найважчих уроків війни:
“Мабуть, найважливішим моментом, який навчив мене смирення, було те, коли ти повертаєшся з бойового завдання, а побратима, з яким спав в одному наметі, який лежав на ліжку поруч, уже немає.
Його одяг, його речі — вони досі там, але він уже не повернеться. Він загинув від поранення в голову.”
За час служби він втратив кількох друзів:
“Це, мабуть, ті речі, які вже ніколи не забудеш, — у негативному сенсі.”
Мета – залишатися
Водночас саме медична робота дає Максу можливість безпосередньо бачити результат своєї служби:
“Із позитивного боку хороше в моїй роботі те, що я справді допомагаю пораненим військовим”.
Досвід, який він здобув у цивільній медицині, став основою для роботи бойовим медиком. Згодом до нього додався досвід, отриманий уже безпосередньо на війні.
Один із випадків особливо запам’ятався Максу:
“У пораненого був напружений пневмоторакс — стан, за якого повітря накопичується в грудній порожнині та починає тиснути на легені й серце. Без допомоги це може дуже швидко призвести до смерті.
У нас не було голки чи іншого необхідного засобу для декомпресії.
Тоді я помітив у своїй сумці вакуумну пов’язку й вирішив використати її. Я раніше не робив цього саме в такій ситуації, але принцип дії був подібним.
І пов’язка спрацювала дуже добре. Той хлопець вижив.
Для Макса це один із прикладів того, як цивільний медичний досвід, отриманий задовго до війни, може врятувати життя вже на передовій:
“Саме тому я досі тут і продовжую працювати”.
Дізнатися більше про 92-у окрему штурмову бригаду імені кошового отамана Івана Сірка та приєднатися до неї можна на офіційному сайті:
https://recruiting-92.army/
Текст: Дмитро Толкачов
Відео, фото: Дмитро Толкачов, Олександр Беккер
Монтаж: Олександр Беккер
