Ейпріл Гаґґетт: Приїхала волонтеркою з Канади. Стала захисницею України. Частина 3
У 2022 році, коли Ейпріл Гаґґетт вперше прибула до України, безпілотники лише починали змінювати характер війни. Сьогодні саме вони визначають правила виживання на полі бою.
Нині Ейпріл служить бойовою медикинею батальйону “Алькатрас” 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. У третій частині нашої розмови вона розповідає, як за останні чотири роки змінилася війна — від артилерійських дуелей та окопних боїв до оптоволоконних дронів і роботизованих систем, — та пояснює, чому переконана: жодна армія світу не готова до сучасної війни краще, ніж українська.
Еволюція війни дронів
“У 2022 році, в Бахмуті, я ледь не потрапила під артилерійський обстріл. Тоді я ще не бачила дронів і навіть не чула їх — просто не знала, який вони мають звук.
До літа 2023 року безпілотників стало значно більше. Переважно це були розвідувальні дрони. FPV тоді ще використовували рідше.
У 2024 році я вже постійно оцінювала, наскільки близько перебуваю до нуля, щоб зрозуміти, чи може мене дістати російський FPV-дрон. Від цього залежало все: як я працювала, скільки часу проводила на позиції і як швидко мала звідти виїхати.
У 2024 – 2025 роках ми побачили, наскільки стрімко зросла потреба в засобах РЕБ. Для тих, хто не знає, РЕБ — це системи радіоелектронної боротьби, призначені для протидії безпілотникам.
Наприкінці 2025 року й у 2026-му оптоволоконні дрони почали застосовуватися вже масово. Звичайні детектори часто їх не виявляють, адже вони не випромінюють радіочастот, на які налаштовані ці системи.
Тепер ти більше покладаєшся на власний слух, ніж на техніку. Особливо якщо ти піхотинець: щойно чуєш характерне дзижчання, одразу сподіваєшся, що поруч у когось є дробовик. Бо навіть за наявності всього іншого обладнання твій найкращий захист — дуже простий: сховатися й стріляти. Ось і все.”
Як змінилося поле бою
“Коли я приїхала до України у 2022 році, багато хто — особливо серед іноземців — жартував, що тут знову воюють по-окопному. Такої масштабної окопної війни світ не бачив ще з часів Першої світової, тож багатьом це здавалося чимось застарілим.
А тепер уже весь світ відстає від України.
Головний спосіб вижити на цій війні — закопатися якомога глибше. Жити в окопах, бліндажах, підвалах. Дедалі більше бойових дій переміщується під землю.
Водночас усі намагаються відійти від піхотних штурмів, хоча зробити це надзвичайно складно. Натомість ми бачимо стрімкий розвиток роботизованих систем, які можуть виконувати бойові завдання із застосуванням озброєння.
Для мене це надзвичайно важливо. Я хочу, щоб у моїх хлопців було якомога більше таких систем. Якщо ми зможемо використовувати їх масово й хоча б частково замінити ними традиційні піхотні штурми, це врятує багато життів. Адже штурмові підрозділи виконують одну з найнебезпечніших робіт на фронті.
Мабуть, головний урок цієї війни полягає в тому, що на її початку багато хто вважав, ніби Україна відстає й не має сучасної тактики. Насправді жодна армія світу не готова до сучасної війни краще, ніж українська.
Навіть російська, попри те, що саме вона розпочала цю війну.
Це добре видно хоча б із того, що росіяни й досі покладаються на так звані “м'ясні штурми” — намагаються захоплювати позиції чисельністю, а не грамотною тактикою.”
Наземні дрони змінюють правила гри
“У Першого медичного батальйону є одна з найкрутіших систем, які я коли-небудь бачила: наземний дрон із фактично броньованою капсулою для евакуації поранених.
Це неймовірна річ.
Тепер евакуацію можна проводити без необхідності щоразу відправляти медиків безпосередньо на передову. А ми — одна з головних цілей для ворога.
Такі дрони також можуть швидко доставляти необхідні речі та спорядження.
Одного разу взимку ми були на позиції й залишилися без води. Коли її нарешті привезли, вона вже замерзла, і нам довелося розігрівати її за допомогою дизельного обігрівача. Життя у бліндажі дуже важке.
Але коли є наземний дрон, більше не потрібно ризикувати людьми, які везуть усе це на позиції. Не потрібно наражати їх на небезпеку, відправляючи автомобілі.
Це величезна різниця.
Можливість евакуйовувати поранених, доставляти боєприпаси, провізію, додаткові дрони — усе це буквально є питанням виживання для підрозділу.
Наземні дрони значно зменшують ризики, з якими раніше стикалися люди, виконуючи такі завдання.
Крім того, технології вже дозволяють цим системам автоматично скидати вантаж. Якщо ділянка надто небезпечна, дрон може залишити необхідне спорядження й відійти, а військові заберуть його пізніше, коли ситуація стане безпечнішою.”
Дрони рятують життя
“Дрони — це сьогодні все.
На мою думку, саме наземні дрони — одна з найважливіших нових технологій на сучасному полі бою.
Але справа не лише в них. Повітряні дрони також можуть доставляти медикаменти й необхідне спорядження. “Вампіри” вже добре відомі тим, що привозять критично важливе обладнання, а іноді навіть допомагають евакуйовувати тварин — зокрема котів.
Так, дрони можуть убивати.
Але водночас вони стали справжнім рятівним колом.
Вони неймовірно ефективно допомагають зберігати життя.
Лише сама можливість евакуйовувати поранених сьогодні — якщо порівняти з тим, що було ще два роки тому, — кардинально змінила ситуацію і значно знизила рівень смертності.
Ця різниця справді вражає.”
Дізнайтеся більше 93-тю окрему механізовану бригаду “Холодний Яр” та долучайтеся на офіційному сайті: https://www.93ombr.army/
Текст: Дмитро Толкачов
Відео: Дмитро Толкачов, Олександр Беккер
Монтаж: Олександр Беккер
