“Це Боже покликання”: колумбійський боєць із понад 80 бойовими виходами

Колумбієць із позивним “Кабайо Локо” — у перекладі з іспанської “Шалений кінь” — приїхав захищати Україну після дев’яти років служби в колумбійській армії. На момент нашої розмови він виконав понад 80 бойових виходів, воював у Серебрянському лісі та на Покровському напрямку й неодноразово опинявся перед обличчям смерті.

Попри пережиту небезпеку та хвилювання рідних, Кабайо вважає свою присутність в Україні вищим покликанням. Адже він приїхав, щоб допомогти захистити тих, хто не може самостійно протистояти несправедливій агресії.

З Колумбії — в Україну

Кабайо приїхав в Україну приблизно у вересні 2023 року:

“Це було моє власне рішення — я хотів зробити свій невеличкий внесок для України”.

До цього колумбієць близько дев’яти років прослужив в армії своєї країни. Частина набутого досвіду стала йому в пригоді, проте українська війна виявилася зовсім іншою.

“Війна тут дуже відрізняється від тієї, яку ми маємо в Колумбії. Тут вона набагато важча, а атмосфера — дуже напружена”.

Загартований у бою

На момент нашої розмови за плечима Кабайо було вже понад 80 бойових виходів. Найважчими він називає бої в Серебрянському лісі та на Покровському напрямку.

У Серебрянському лісі він провів близько одинадцяти місяців. Спершу ситуація там залишалася відносно контрольованою, але згодом усе різко змінилося:

“Спочатку ще можна було працювати, але потім раптом усе повністю вибухнуло”.

Загроза з повітря

Під час однієї з останніх місій перед нашою розмовою Кабайо ледь не дістав поранення від дрона зі скидом.

Його ротація вже завершилася, і група готувалася виходити з позицій. Проте ворожі дрони продовжували безперервно атакувати.

Тоді командир передав по радіо наказ виходити й попередив, що дрони вже над ними.

Кабайо спокійно йшов, коли один із дронів зненацька освітив його:

“Не світіть на мене”, — сказав він, а потім запитав: “Чому ви світите на мене, якщо ви свої?”

За його словами, після цього впала граната, а за дві секунди почали падати касетні боєприпаси.

Кабайо кинувся бігти крізь ліс. Боєприпаси вибухали поруч. Він кричав своєму товаришеві, намагаючись повідомити, де перебуває, але відповіді не почув.

Була перша чи друга година ночі, проте, на щастя, було доволі світло, щоб побратим зрештою помітив Кабайо на стежці біля невеликого пагорба. Там Кабайо знайшов заглиблення, схоже на окоп, і сховався всередині. Невдовзі поруч упала ще одна граната й завалила яму. На щастя, усім вдалося вибратися неушкодженими.

Вище покликання

Рішення Кабайо приїхати в Україну було непростим не лише через небезпеку війни:

“Моя мама дуже хвилюється”.

Його друзі, брати й сестри також не хотіли, щоб він їхав воювати. Проте сам він сприймає свою присутність тут як покликання, від якого не може відмовитися:

“Бути тут — це Боже покликання, і для мене воно неминуче, незалежно від того, що каже моя родина”.

Школа характеру

Кабайо усвідомлює, що війна — це певний етап життя, який залишає слід не лише на тілі, а й у психіці людини:

“Вона впливає на людину як фізично, так і психологічно. І тут у людей повністю змінюється світогляд”.

Він закликає іноземців приїжджати в Україну, здобувати досвід і долучатися до спільної справи. На його думку, важливо не просто побачити війну на власні очі, а й зробити свій внесок у боротьбу:

“Це добре — отримати такий досвід. А ще краще — служити й робити важливий внесок у спільну справу тут, в Україні”.

Кабайо також наголошує на силі спільних зусиль:

“Адже разом ми становимо одну з найбільших армій світу. І ми йдемо вперед”.

Заради майбутнього

Після завершення війни Кабайо хоче завести сім’ю. Поки ж він бачить своє завдання в тому, щоб захищати себе, побратимів і тих, хто не здатен самостійно протистояти небезпеці: дітей, жінок і людей похилого віку. Свою присутність в Україні він пояснює просто:

“Я тут, щоб допомогти всім тим, хто не може захистити себе”.

Інтерв’ю: Володимир Патола

Текст: Дмитро Толкачов

Відео: Олександр Лось, Володимир Патола

Монтаж: Олександр Беккер