“Я готовий до бою” — Форрест, доброволець ЗСУ з Північної Кароліни

Північна Кароліна — край густезних лісів та величних гірських кряжів, де столітні сосни здіймаються до неба, а життя плине у власному, неквапному ритмі. Від цієї землі до фронтів російсько-української війни — тисячі кілометрів. Але це не спинило 28-річного Форреста перетнути Атлантичний океан і долучитися до 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура”, аби зробити цю війну справою власного вибору.

Його позивний звучить, ніби натяк на лісистий край, звідки він родом. Насправді ж усе значно цікавіше:

“У дитинстві я трохи затинався, іноді говорив дуже повільно чи невиразно. Тож друзі почали називати мене Форрестом — як у фільмі “Форрест Ґамп”. І це закріпилося. Зараз цієї проблеми вже немає, але коли я приїхав сюди, подумав — чому б не взяти такий позивний? Люди одразу впізнають це посилання. І завжди жартують: “Біжи, Форресте, біжи’”.

Північну Кароліну недарма називають “першою на шляху до свободи” — саме там пролунали одні з перших закликів до незалежності Сполучених Штатів. Для Форреста це не просто сторінка з підручника. Ідеї свободи й справедливості стали частиною його світогляду й визначили його ставлення до подій далеко за межами рідного штату:

“Я цікавився незалежністю України та її демократією ще з 2014 року — боротьбою людей за право залишатися вільною європейською країною. І за право самим вирішувати, як ними керують”.

Це розуміння почалося з простого спілкування — з повідомлень у соцмережах, які поступово стирали відстань:

“Мені було 15, я сидів у Facebook і просто хотів знайомитися з людьми з усього світу. Один із моїх українських друзів, Данило, розповідав мені все — від Майдану до подій на Донбасі. Так я почав розуміти, що там насправді відбувається”.

Його рішення приїхати в Україну не було раптовим — воно визрівало повільно, але невідворотно. Реальність довго тримала його на місці: до 2025 року він просто не міг собі цього дозволити. Тож працював та чекав — доки задум не став можливим.

Робота руками була для Форреста звичною справою. Із двадцяти років він жив із того, що заробляв на будівництві та на різних підробітках:

“Я був таким собі універсальним робітником. Ремонтував кондиціонери, вікна, водостоки, займався прибиранням, облицьовував стіни — працював на різних об’єктах”.

На перший погляд, це не має стосунку до війни. Але на фронті, де виживання часто залежить від того, що ти здатен створити або полагодити власними руками, такі навички набувають особливої цінності.

Приїзд до України був лише першим кроком. Далі постало питання: куди йти, кому довіритися, де воювати. Форрест придивлявся до різних підрозділів, але зрештою дослухався до поради друга:

“Він сказав: “Я знаю, ти хочеш воювати. Пішли зі мною в 47-му”. І коли я опинився тут — зрозумів, що зробив правильний вибір”.

Два місяці базової підготовки стали для нього етапом перетворення із цивільного на солдата. Але навіть після цього навчання не припинилося. У своєму підрозділі Форрест продовжив тренування, готуючись до наступного кроку — першого бойового виходу:

“Підготовка тут на найвищому рівні. І вона суттєво відрізняється від багатьох інших країн, де часто присутня “дідівщина” та подібні речі”.

Тут головне — розвиток. Інструктори “Маґури” спочатку оцінюють рівень підготовки майбутнього бійця, визначають слабкі сторони та доводять навички до потрібного рівня:

“Вони бачать, що ти вже знаєш, знаходять твої слабкі місця і працюють над ними. Ідея проста — помилки мають залишатися тут, на полігоні, а не в реальному бою. Тому кожне тренування — як індивідуальне.”

На момент нашої розмови Форрест перебував на порозі нового етапу. Підготовка – позаду, попереду – перший бойовий вихід. Але в його голосі – жодних вагань:

“Я готовий”.

А для потенційних добровольців Форрест дає конкретні рекомендації щодо підготовки:

“Я виріс у горах, тому багато ходив у походи — і це справді допомогло. Беріть рюкзак, накидайте туди пляшок із водою й вирушайте. Робіть вправи з власною вагою. Якщо є можливість — ходіть на стрільбище. А потім приїжджайте сюди, в 47-му. І робіть тут хорошу справу. Робіть те, для чого ви створені”.

Дізнатися більше про 47-му окрему механізовану бригаду “Маґура” та приєднатися до неї можна на офіційному сайті: https://47.army/

Текст: Дмитро Толкачов

Відео, фото: Володимир Патола, Дмитро Толкачов

Монтаж: Олександр Беккер