Каліфорнійське серце, українське коріння – Янкі, доброволець ЗСУ зі США
Його дім — сонячна Каліфорнія, несамовита енергія якої подарувала світу велич Голлівуду та геній Кремнієвої долини. До України Янкі не мав військового досвіду, хоча й замислювався про кар’єру в армії США. Та російська війна проти України змінила все — і зрештою привела його до лав 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура”.
За позивним “Янкі” легко вгадується американець. Втім його особиста історія тісно переплетена з Україною:
“Моя родина по батьковій лінії — з України. Мої дідусь і бабуся родом з Одеси. Цей факт сильно мотивував мене сюди приїхати.”
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 році, каліфорнієць був ще підлітком. У свої шістнадцять Янкі стежив за війною у режимі живого, безперервного потоку новин. Кадри руйнувань і повідомлення про російські злочини закарбувалися в пам’яті й поступово сформували в ньому бажання діяти:
“Те, що сталося в Маріуполі — удар по пологовому будинку, загиблі вагітні жінки… Це ненормально. Тому я приїхав, бо хочу допомогти настільки, наскільки здатен.”
Ми познайомилися з Янкі, коли він уже чотири місяці воював у складі підрозділу Atlas 47-ї механізованої бригади “Маґура”. Втім, до цього підрозділу він прийшов не одразу:
“Спочатку я планував іти до 31-ї бригади. Коли був у них у штабі, познайомився з людиною, яка поділилась контактом рекрутера 47-ї. Так я потрапив сюди. 47-ма — хороша бригада. Жодних нарікань.”
Однієї рішучості замало, щоб стати солдатом. Попри мотивацію та готовність воювати, молодому американцю довелося пройти курс інтенсивної підготовки перед тим, як потрапити на фронт. Навчання охоплювало все, що має знати піхотинець:
“Нас гарно готували. Тебе навчають поводженню зі зброєю, тактичній медицині — як надавати допомогу пораненим, роботі в окопах. Усе поступово, день за днем.”
Найбільше Янкі вразив професіоналізм інструкторів, багато з яких мали реальний бойовий досвід. Але головний урок він засвоїв швидко: війна не вкладається в жоден навчальний курс. Більшість речей приходить лише з досвідом, уже на лінії зіткнення:
“Мій інструктор раніше працював у Blackwater — неймовірна людина, яка чудово знає свою справу. А все інше ти опановуєш вже на практиці. І я не думаю, що це проблема. Навпаки — це добре вчитися через досвід.”
Про саму війну Янкі говорить без ілюзій. Доброволець переконаний: бравада нічого не варта, якщо людині бракує внутрішньої сили витримати фронт. Війна швидко ламає тих, хто приїхав за адреналіном або красивою історією про “пригоди на фронті”. Україні потрібні люди з внутрішнім стрижнем — ті, хто свідомо готовий пройти через це до кінця:
“Сюди не можна їхати з думкою: “Я просто хочу спробувати”. Ти залишаєш сім’ю, залишаєш попереднє життя і починаєш абсолютно новий шлях. Це не для слабких. Війна — це пекло. Тут немає нічого веселого.
Якщо хочете приїхати в Україну й допомогти захистити жінок, дітей та суверенітет країни — приїжджайте. Але ви маєте розуміти: це вимагатиме від вас усього. Тому для цього потрібна сильна воля.”
Американець переконаний: йти на війну навмання — небезпечна помилка. Тому майбутнім іноземним добровольцям він радить заздалегідь вивчити все, що стосується підрозділу, до якого вони хочуть потрапити. Особливо — питання мови й комунікації:
“Є бригади, де більше говорять одними мовами, є — де іншими. Тому важливо переконатися, що у вашому підрозділі будуть люди, які говорять саме вашою мовою.”
Для американського добровольця служба в Україні — не випадковий епізод, а лише перший етап довшого військового майбутнього. Бойовий досвід, здобутий на фронті російсько-української війни, він планує використовувати вже у лавах армії США:
“Я приїхав сюди, щоб стати танкістом. Але мій нинішній підрозділ не дає такої можливості іноземцям. Після служби тут хочу повернутися до США і вступити до американської армії — сподіваюся, вже танкістом.”
Дізнатися більше про 47-му окрему механізовану бригаду “Маґура” та приєднатися до неї можна на офіційному сайті: https://47.army/
Текст: Дмитро Толкачов
Відео, фото: Володимир Патола, Дмитро Толкачов
Монтаж: Олександр Беккер
